Якщо вам приходиться працювати з валютними питаннями, то скоріш за все ви розумієте, що П(С)БО 21 у цьому питанні – лише каркас, на який слід опиратись. Насправді, для аналізу валютних операцій слід розуміти значно більше складових: курс НБУ, курс МВРУ, купівля, продаж, експорт, імпорт… Перш ніж мовою проводок показати ту чи іншу валютну операцію, доволі часто доводиться трохи повозитись. Щоб окремі операції не стали для вас сюрпризом – розповімо про 5 цікавих застережень, на які слід звернути увагу.

1. Облік коштів на розподільчому рахунку

Це питання не нове. Спори щодо того, потрібно чи ні обліковувати інвалютні кошти на розподільчому рахунку – точаться уже давно. У 2015 р. це питання постало знову у зв’язку із появою у Плані рахунків субрахунку 316 “Спеціальні рахунки в іноземній валюті”.

Деякі підприємства застосовують цей субрахунок для обліку коштів на ПДВшному спецрахунку. Інші ж вважають його цілком відповідним для відображення руху коштів на розподільчому рахунку.

Сам по собі субрахунок 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті» призначений для обліку грошових коштів в інвалюті, що підлягають розподілу чи додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов’язковому продажу відповідно до законодавства.

В будь-якому разі рішення щодо обліку коштів на розподільчому рахунку кожне підприємство приймає самостійно. Головне – таке рішення не забути належним чином задокументувати (в обліковій політиці чи у внутрішньому положенні щодо обліку валютних операцій).

Однак врахуйте, якщо ж Ви все таки відображаєте в обліку такі операції (на субрахунку 316), то по такому рахунку на дату балансу і дату операції потрібно рахувати курсові різниці. Приміром, валюта зайшла на рахунок 22.02 (по курсу НБУ 1), а списана була 25.02 (по курсу НБУ 2), то у такому випадку різниця між цими курсами – курсова різниця.

2. Курсові різниці показувати згорнуто чи розгорнуто: на що впливає

За загальним правилом, що міститься в п. 32 МСБО 1, компанія не повинна згортати доходи й витрати, якщо тільки цього не вимагає або не дозволяє МСФЗ. Так, у п. 35 МСБО 1 прямо вказано, що компанія подає на нетто-основі прибутки та збитки, що виникають від групи схожих операцій, скажімо, прибутки й збитки від курсових різниць.

Нетто-основа — це і є чисте (згорнуте) подання статей фінансової звітності.

Однак у цьому ж п. 35 МСБО 1 є застереження про те, що коли ці доходи й витрати є суттєвими, то вони повинні бути представлені розгорнуто.

Тобто, якщо доходи і витрати від курсових різниць, то їх можна показувати згонуто. Тим більше, не важливо як ми це показуємо, – фінрезультат від того не змінюється.

Однак, якщо Ваше підприємство балансує на межі 20 млн грн доходу, то для цілей податку на прибуток (пам’ятаємо про різниці, передбачені р. ІІІ ПКУ і 20 млн грн) краще такі суми курсових рівниць показувати розгорнуто. Щоб уникнути неприємних “сюрпризів” у майбутньому.

До речі, прикладом такої «неприємної» ситуації може бути вплив показників на порогові значення для ТЦО. Зокрема, у справі № 1840/2784/18 ДПС наполягала, що для визначення доходів для цілей трансферного ціноутворення не допускається згортання доходів.

Аналогічна ситуація і в п. 8 П(С)БО 21: курсову різницю можна розраховувати або в межах операції, або по всій статті загалом.

3. Дату визнання доходу за експортом не визначають правила ІНКОТЕРМС

При визначенні доходу за експортною операцією ми керуємось ВИКЛЮЧНО п. 5 П(С)БО 15, а також п. 8 П(С)БО 15, які визначають умови визнання доходу. При цьому, важливо, як експортний договір передбачає перехід права власності на товар.

Правила ІНКОТЕРМС не визначають момент визнання доходу. Адже дані правила лише визначають, що саме повинні зробити сторони для:

• перевезення товару від продавця до покупця; та
• виконання формальностей при експорті, імпорті та перевірці безпеки товару.

Правила ІНКОТЕРМС також пояснюють розподіл витрат і ризиків між сторонами. При цьому, дані правила НЕ визначають порядок передачі майнових прав на товар (див. Коментар ІСС до правил Інкотермс 2010. Роз’яснення та практичне використання / [пер. з англійської ТОВ «Асоціація експортерів та імпортерів ЗЕД»]. – К.: Асоціація «ЗЕД», 2011).

4. Митна декларація – не підстава для оприбуткування імпортних товарів

Водночас, придбані товари – це наші активи. Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому (ст. 1 Закону про бухоблік). На дату митної декларації ми не завжди маємо змогу контролювати імпортний товар (хоча інколи обов’язок митного оформлення може бути покладено на продавця). А тому тут також слід керуватись саме договором. І дивитись, як договір передбачає перехід права власності на товар.

Митна декларація є лише документом, який підтверджує витрати на сплату ПДВ, акцизного податку, мита, інших митних платежів (див. Лист Мінфіну України від 23.01.2013 р. № 31-08410-07-16/2073).

Визначаючи дату оприбуткування придбаних активів, поставте собі питання: «Хто відповідатиме, якщо в конкретний момент часу щось трапиться з товаром? Чиї це будуть збитки?»

5. Депозити і кредити в інвалюті: курсові різниці рахуємо і за “тілом” і за процентами

Отримані кредити і розміщені депозити – це монетарні статті балансу, адже їх погашення (повернення) планується грошовими коштами у валюті. А тому на дату балансу і дату операції (повернення) потрібно визначити курсові різниці.

Аналогічна ситуація і з процентами. Щоправда, якщо проценти були нараховані і виплачені в один день, то курсові різниці тут не виникатимуть як такі.

Звісно, наведені вище тези не слід застосовувати безапеляційно. Кожна операція – завжди має свої особливості. Тому передусім важливо дослідити договір, інші документи та вивчити специфіку самої операції – і лише тоді приступати до її фіксування в обліку.

А от більше про бухоблік та ризики з податку на прибуток – ми розповімо на онлайн-семінарі “Податкова перевірка: як самостійно підготуватись”.